Одного дня до священника прийшла жінка і сказала:
- Ти 2 роки тому повінчав мене з чоловіком. А зараз розвінчай нас. Я не хочу з ним більше жити.
- Яка ж причина твого розлучення? – поцікавився священник.
Жінка пояснила:
- У всіх чоловіки вчасно повертаються додому, мій же постійно затримується. Через це вдома кожного дня сварки.
Священик, здивувавшись, запитав:
- Причина лише в цьому?
- Так, я не хочу жити з людиною, що володіє таким недоліком, – відповіла вона.
- Розвінчати я вас можу, але за однієї умови. Повертайся для початку додому, спечи великий смачний хліб і принеси мені. Але коли будеш пекти хліб, нічого не бери свого, і сіль, і воду, і борошно попроси у сусідок. І обов’язково поясни їм причину свого прохання, – сказав священик.
Жінка відправилася додому і, не відкладаючи, взялася за справу.
Зайшла до сусідки і сказала:
- О, Маріє, позич мені склянку води.
- У вас що вода закінчилася? Хіба у дворі немає криниці?
- Вода є, але я пішла до священика, щоб поскаржитися на чоловіка і попросила розвінчати нас, – пояснила та жінка , як тільки вона закінчила, сусідка зітхнула:
- Ех, якби ти знала, який у мене чоловік! – і почала скаржитися на нього.
Опісля жінка відправилася до сусідки Асі, щоб попросити солі.
- У тебе сіль закінчилася, просиш усього одну ложку?
- Сіль є, але я поскаржилася священику на чоловіка, попросила розлучення, – каже та жінка, і не встигла вона закінчити, як сусідка вигукнула:
- Ех, якби ти знала який у мене чоловік! – і почала скаржитися.
Так, до кого ця жінка не заходила, щоб попросити, від усіх чула скарги на своїх чоловіків.
Нарешті, вона спекла великий смачний хліб, принесла священикові і віддала зі словами:
- Спасибі тобі, покуштуй цей хліб разом зі своєю сім’єю. Тільки не думай розвінчати мене з чоловіком.
- Чому, що трапилося, доню? – запитав священик.
- Мій чоловік, виявляється, найкращий – відповіла вона.
